Що вигідно виробляти?

Що вигідно виробляти?
У нас завжди говорили: Хліб усьому голова.

Якщо виходити з цього правила, то в минулому році наші хлібороби попрацювали дуже успішно. Другий рік поспіль зібраний найвищий за останні десять років урожай зерна. Всього 250 тисяч тонн зернових і зернобобових культур. Причому на перше місце вийшли озимі колосові культури, тоді як традиційно головною культурою в республіці була кукурудза. Озимої пшениці зібрано 118, 4000 тонн, в той час як кукурудзи тільки 74, 2000 тонн.

У господарствах віддали перевагу озимим, мотивуючи цей крок гострою нестачею кукурудзозбиральної техніки, а звичайних зернозбиральних комбайнів для жнив озимих в розрахунку на 100 гектарів посівів вдвічі більше. Що ж, проблема нестачі кукурудзозбиральних комбайнів, що поставляються з України, дійсно, серйозна. Хоча ще в 60-ті роки наші кукурудзівники, обходячись без кукурудзозбиральної техніки, збирали по 100 і більше центнерів кукурудзяного зерна з гектара.
Та й у минулому році кукурудза дала з кожного гектара врожай у 28, 7 центнера, в той час як озима пшениця тільки 25, 7 центнера. Але справа не тільки у врожайності.

Зібравши в цілому 176 тисяч тонн зернових колосових і зернобобових культур (кукурудза до них не відноситься), сільгосптоваровиробники республіки зіткнулися з несподіваною проблемою реалізації вирощеного врожаю. У першу чергу озимої пшениці, через її перевиробництва в країні. Ціни на продовольче зерно впали до 2 тисяч рублів за тонну. Продавати хліб за такою ціною багатьом сільськогосподарським товаровиробникам стало просто в збиток.
А попит на кукурудзяне зерно залишається і нині стабільним.

Особливо в ціні насіння кукурудзи для північних районів Росії, де їх використовують для вирощування цієї культури на кормові цілі, в першу чергу на силос. Але в республіці перестали виробляти таке насіння, поступившись ринок колегам з Краснодарського краю і Кабардино-Балкарії. Скоротили ми й виробництво картоплі в 4-5 разів у порівнянні з початком 80-х років. Хоча врожай його, отриманий з одного гектара, оцінюється на ринку в 30 разів дорожче.

Менше стали вирощувати овочів, майже перестали займатися садівництвом.
Таке враження, що деякі керівники господарств пішли по найбільш легким шляхом, віддаючи перевагу культурам, обробляти які менш клопітно. Пустив навесні по полю сівалки, а влітку комбайни і справу зроблено. Якщо ж займатися картоплею, то й агротехніка потрібно більш складна, а збирання врожаю потребує великої кількості робочих рук. Та й зберігати врожай складніше.

Організаційні огріхи відразу впадають в очі. Був час, коли в одному радгоспі Росія Приміського району вирощували по 12 тисяч тонн овочів на рік.
Тепер у цьому господарстві взагалі запустили овочівництво.

Менше уваги цій галузі стали приділяти і в сусідніх колгоспах Чермен, Дружба, імені К. Хетагурова колись великих постачальниках городньої продукції. В результаті продовольчий ринок республіки формується за рахунок завізної продукції, а місцевий сільгосптоваровиробник недоотримує кошти для власного розвитку. Таке положення нормальним не назвеш. Чи зроблено з уроків минулого року належні висновки? Ситуація зі сформованою в республіці спеціалізацією виробництва сільськогосподарської продукції нікого не може задовольнити,
вважає начальник Відділу рослинництва Міністерства сільського господарства і продовольства республіки Юрій Тотал.

З урахуванням зауважень Президента республіки, Голови Уряду і наших пропозицій, ми розробили рекомендації щодо докорінного перегляду структури посівних площ на сільгосппідприємствах республіки. І вирішили починати перебудову зверху. Створено спеціальну комісію на чолі з міністром сільського господарства і продовольства республіки Віктором Теміраевим.
Члени комісії найближчим часом побувають в районах, де разом з керівниками господарств обговорять пропоновану нову структуру посівних площ.

Причому всі наші пропозиції науково обгрунтовані. Пропонуємо збільшити посіви тих культур, які найбільш затребувані ринком і економічно вигідні для сільгосптоваровиробників.

Це картопля, овочі, кукурудза, соя, фрукти і ряд інших. Але з урахуванням природно-кліматичних умов.

Так, господарствам Ірафського і Алагірского районів не рекомендуємо вирощувати томати і соняшник за підвищеної вологості, що заважає отриманню високого і доброякісного врожаю цих культур.
Там доцільніше займатися картоплярством, сіяти капусту, огірки і так далі. І так по кожному району. З тим, щоб в господарствах відчувався брак фахівців, на базі Горського агроуніверситету відновлено роботу факультету підвищення кваліфікації керівників і фахівців сільгосппідприємств.

Як з питань агротехніки, агрономії, так і іншим спеціальностям. Заходи, які вживаються перед початком весняних польових робіт, назріли давно, і їх можна назвати якщо не революційними, то здатними помітно змінити нинішнє обличчя агропромислового комплексу республіки.
Якщо, звичайно, їх активно підтримають самі сільгосптоваровиробники. Адже орієнтованість безпосередньо на покупця в поєднанні з власною економічною вигодою це основоположні закони ринкового господарювання. І тільки при їх дотриманні можна вижити в сьогоднішній реальності.

Сергій Суан,
«Північна Осетія».

Що вигідно виробляти?

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!